ІІ

Спаплюжений храм

Почнемо з того, що в минулому тисячолітті для захисту від набігів кочових племен, орд татар і турків, осідком слов’янських народів слугували недосяжні для завойовників фортеці. На найвищих місцинах споруджувалися такі архітектурні будови, які мали подвійне своє призначення. З одного боку це були культові споруди, а з іншого – князівська твердиня. Зараз прийнято класифікувати подібні будови, як таможні на торговому шляху по суходолу або на річках. Такі фортифікаційні укріплення були на всіх порогах Дніпра особливо у місцях перетину торгового шляху (переправах) як то в Кременчуці, Запоріжжі чи то в Полтаві на березі річки Ворскли. Цей перелік принагідно можна і продовжити. Таким чином, мабуть, недаремно у православних церквах віконні пройми традиційно прорубувалися або викладалися із цегли у формі вузесеньких бійниць для оборонців – лучників та мушкетерів.

Вірогідно, що у ХІV віці на кордоні мальовничого і зеленого простору Дикого степу, в часи легендарного козацтва на високій горі мала осідок козацька застава. Із скудних історичних джерел Полтавщини відомо тільки те, що у 1718 року полковник Полтавського полку І.Черняк видав свій універсал на наказне сотництво в Кобеляцькій сотні –  П.C.Козельському, який у віці 86 років вмер в 1879р. Правдоподібним є й те, що від призвіська цього заможного козака і пішла назва – Козельщина. І як  писав Олесь Гончар в романі «Собор»: "З козацького хутора-зимівника (воно) постало й виросло…”. У 2-ій половині ХІХ ст. П.С.Козельській, начебто, заповідав свій маєток Софії Михайлівни Капніст (дочці математика М.В.Остроградського), що походила по матері від козацького роду Сіромахи, (писаря Запорізького війська при гетьману Полуботку). Тепер районний центр Козельщина набув ще значення, як місце нечуваних і небачених в історії людства злочинів. Найбуйніша фантазія людини не здатна створити у своїй уяві таких тортур, які чинили кати радянської влади в Козельщині над представниками народів України, Польщі, Молдови. Виявлені чисельними дослідниками методи масового знищення населення перевершують будь яку тваринну уяву хворої істоти.

  Заслуговує на увагу, здавалося на перший погляд, незначний історичний факт. А саме, що після побудови церкви Різдва-Богородиці у 1882році, через два роки – церкву в 1884р. розібрали. Отож за кошт від перепроданої для перенесення до Катеринославської губернії цієї будови на її місці, полтавським архітектором С.В.Носовим і був закладений у 1900р. Собор Різдва Богородиці. Будівництво із цегли місцевого виробництва цього центрального монастирського храму, виконано у візантійському стилі. Цікаво, що спорудження найголовнішого храму жіночого монастиря велося разом із шпиталем, призначеного для лікування покалічених на Російсько-японської війні солдат. Тому пожертва у розмірі 1000 руб., збоку прибулої до Козельщини височайшої особи – Миколи ІІ, фактично стосувалися виключно будівництва шпиталю. Не важко здогадатися, що це була кабальна умова, яку поставив російській цар перед місцевою громадою. Будівництво Козельщанського Собору разом з шпиталем було завершено у числах  23 - 24 липня 1906 року.

За свідченням очевидців під Козельщанським Собором та Козельщанським жіночим монастирем Різдва Пресвятої Богородиці і досі знаходяться катакомби, підземні відгалуження, які тягнуться на кілька кілометрів у різних напрямках. Під землею мається також басейн з питною водою, яку сюди подавали із чотирьох свердловин за допомогою електродвигунів або, безпосередньо, від встановленого вітряка, американського виробництва. Замуровані у довоєнні і післявоєнні часи (1941-1943 рр.) виходи з катакомб і досі приховують в собі багато ще не розгаданих таємниць, які чекають на своїх дослідників.