VII

Маніакальна ідея

Пригадаймо, що радянська індустріалізація з її п’ятирічками мала на меті не підняття добробуту своїх громадян, а скоріше навпаки – стала фактором погіршення матеріального статку більшості населення СРСР. Створення військово-промислового потенціалу для втілення маніакальної ідеї – побудови всесвітньої комуністичної імперії, вимагало нових технологій. А, відтак, придбання за кордоном ліцензій на виготовлення новітніх на той час американських літаків «Дугласів»(ІЛ-2), автомобілів «Фордів» (Полуторок), потягів, промислового обладнання і т. п. Мілітаризація держави, жорстоко підкорила всі сфери життя інтересам армії. Під прикриттям цивільної продукції, народне господарство повинно було працювати на виробництві зброї, а чоловіче населення призивного віку – її опановувати. Парткоми створювали тоталітарну мережу більшовицьких сексотів при «особливих відділках», на всіх заводах і фабриках Радянського союзу. Майже на всіх підприємствах утворювались секретні дільниці по виробництву знарядь масового знищення людей. Так, Харківський, Сталінградський, Челябінський заводи поряд із тракторами випускали – танки, тягачі і панцер-автомобілі. Харківський паровозо-будівельний завод ім. Комінтерна – панцер-потяги. Шляховики поряд з мостовими конструкціями виготовляли авіа заправники (після війни ракетозаправники), вагоноремонтними заводами – понтонні переправи, амфібії. Навіть деревообробні та ліжкові комбінати поряд із меблями виробляли «пуско-направляючу» дерев’яну тару для реактивних снарядів «Катюш», ящики під протипіхотні міни і артилерійські снаряди. З авіадикту червонодеревники збирали фюзеляжі і крила літаків, не кажучи вже про приклади для гвинтівок, автоматів і кулеметів.

Принаймні розглянемо випуск одного із тієї дерев’яної серії виробів – Літак ІС-5 (Йосип Сталін). Цей повітряний-агресор одноразового використання, наповнений тротилом, мали до визначеної цілі керувати планеристи з найпоширенішої тоді мережі авіаклубів ОСОАВІОХІМ, (точніше фанати «камікадзе», бо літунів не навчали поверненню і посадці на аеродроми базування). Тільки превентивний напад Німеччини на СРСР зірвав підступний план І.Сталіна –нападу на Європейські держави (запланованого на липень 1941 р.). Таким чином в один день Гітлер зробив покидьками не тільки подібний тип літаків, але і купу легких танків (масою до 15-20 тон) як то: А-1, А-20, А-32 або Т-28, Т-35 – ці потвори хоча і мали багато башт, але відрізнялися винятковою вразливістю завдяки тонкому панцеру, який міг уберегти хіба що від куль. У передвоєнні часи, навіть на винокурних заводах робітниці заповнювали пляшки поряд з «Московською гіркою» горілкою – запальною рідиною «Коктейлем Молотова». Наша харчова промисловість нарівні з овочевими та рибними консервами виготовляла протипіхотні гранати. Будівельники, так ті з бетону і арматури відливали купола для довготривалих укріплень (дотів і дзотів) та «їжаки». Шкіряно-шорні комбінати шили обладунки для кінної тяги гармат, ремені, сумки для офіцерів, сідла для кавалерії і т ін.. Взуттєвики, поряд з яловими черевиками для рядових червоноармійців, кроїли хромові чоботи для офіцерського та вищого складу РККА. М’ясопереробна промисловість, як правило, чомусь поряд із ковбасними цехами мала і медичні, не кажучи вже про густу мережу засекречених філій біофабрик, які теж випускали «дешеву» ковбасу. Вміст вироблених цими, з дозволу сказати фармацевтами, "лік” переважно у флаконах, вам може приснитися хіба що у кошмарному сні. Такий перелік подвійних стандартів на радянському виробництві можна продовжити до безкінечності. Мілітаризація держави не обійшла боком також середні і вищі навчальні заклади. Школярі, студенти не залежно від полу і віку обов’язково проходили «курс молодого бойца» і здавали залік на БГТО-ГТО, «Ворошиловський стрілок», а випускники інститутів: майбутні лікарі, журналісти, перекладачі і літуни цивільної авіації – отримували військові звання.

Проте, мало хто із сучасників замислюється над тим, а якою такою ціною проходила ця з дозволу сказати, індустріалізація. Або звідки брались кошти, та ще у золотому еквіваленті, на придбання новітніх технологій. Відповідь лежить на поверхні – та саме завдяки тотальному голодомору. Незалежно від національності і соціального походження у людей, різноманітними наддержавними спекулятивними структурами «Торгсинами», за кусень хліба відбиралося золоті та інші коштовні прикраси, сімейні реліквії. Подібне ганебне явище – голодомор над своїми громадянами, більшовики повторили в оточеному Ленінграді. Навіть в Сталінграді оточені німці не були доведені Гітлером до канібалізму, але про це ми поговоримо окремо.